Активізувався процес усиновлення дітей!

За останні роки ситуація з усиновленням кардинально змінилася. Активізувалося усиновлення дітей як нашими співвітчизниками, так і іноземцями. Причин для цього є декілька. По-перше, прийнято низку законів для підтримки родин, що збираються взяти на виховання чужу дитину. Зокрема, вони отримують таку саму матеріальну виплату, як і сім’я при народженні власної дитини, а також мають право на 56-денну відпустку.

По-друге, пропагуються альтернативні форми виховання сиріт — прийомні родини та дитячі будинки сімейного типу, — що теж змінило ставлення суспільства до усиновлювачів. Щоб статус таких родин набував престижності, щороку 30 вересня в Україні відзначатимуть День усиновлення. Його мета — віддати належне  родинам, які наважилися на такий крок, адже завдяки їм щодня майже 60 дітей-сиріт або позбавлених батьківського піклування «отримують» батьків. Що ще має робити держава та суспільство, аби ситуація ставала ще кращою?

Наразі більше тридцяти тисяч дітей по всій Україні чекають на нову родину. За останні роки показники усиновлення суттєво змінилися, зокрема, на користь українських всиновлювачів. Сьогодні в країні є черга у дві тисячі українських громадян на всиновлення. Розвивається така форма влаштування дітей, як дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім’ї, де також чисельність дітей збільшується. Наш пріоритет — кожна дитина повинна виховуватися в родині. Ще один позитив — все більше українців усиновлюють ВІЛ-інфікованих дітей. У нас є люди, які розуміють, що ці діти — такі ж самі, як і решта, просто з маленького віку опинилися в певних рамках, коли немає можливості рости повноцінно. Але їм можна дати шанс на майбутнє, елементарно давати ліки, дбати, виховувати й віддавати свою любов. За останні два роки нашими громадянами всиновлено близько тридцяти інфікованих дітей. Тому стереотип, що за кордон їдуть хворі діти — це тільки стереотип. Всі хочуть виховувати здорову дитину. Іноді є випадки, коли іноземці усиновлюють дітей, яким потрібна операція, і вони можуть у цьому їй допомогти.

По Тростянецькому району станом на вересень 2014 року усиновлені 18 дітей, троє з яких – протягом 2014 року. Одна пара усиновителів чекає на дитинку.

За останні роки змінилося багато законів щодо усиновлення, а сама процедура стала більш прозорою та доступною і займає в часі не кілька років, а три-чотири місцяці. Нині служби в справах дітей працюють по всій Україні, де задіяні люди, які мають кваліфікацію та досвід. Ця система допомагає людині, яка прийняла для себе внутрішнє рішення й прийшла на усиновлення, зробити це якомога простіше. Стосовно довідок, які треба брати потенційним усиновлювачам, то їхня кількість лишилася такою ж, але вони тепер стали безкоштовними. За великими рахунком, коли батьки відправляють своїх дітей кудись на два-три місяці, вони хочуть знати, що ці люди не є психічно хворі, у них немає судимості, є нормальні умови для проживання. Чому ж тоді держава не може мати такого самого права, коли віддає під опіку чи на усиновлення дитину. Усиновлювачів побільшало, тому що змінюється свідомість українців. Як показують соціологічні дослідження, дуже багато родин, маючи своїх власн  их дітей, йдуть на усиновлення, мовляв, ми маємо для цього життєвий досвід та матеріальну можливість. Українці самі розбивають той стереотип, що усиновити дитину дуже важко. Змінюється свідомість людей щодо усиновлення, коли кажуть, що батьки цієї дитини були алкоголіками, значить, і вона такою ж буде в майбутньому. Але все це реального життя мало стосується.

 Позитивний факт, що почали всиновлювати все більше дітей дорослого віку — 6—12 років. Часто наші громадяни приховували від суспільства факт усиновлення, імітували вагітність, приховували народження дитини тощо. Тепер же появу нерідної дитини у родині сприймають цілком нормально.