ВРЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН

Відповідно до статті 43 Конституції України кожна людина має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

 

Основний документ, що регулює трудові відносини всіх працівників - це Кодекс законів про працю України.

Працівники реалізують своє право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві,  в  установі,  організації або  з фізичною особою.

Трудовий договір – це угода між працівником та роботодавцем, за яким працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену даною угодою відповідно до внутрішнього трудового розпорядку, а роботодавець зобов’язується виплачувати працівнику заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю й угоду сторін.

            Трудовий договір є двосторонньою угодою між найманим працівником та роботодавцем, де право однієї сторони відповідає обов’язку іншої. Роботодавець повинен бути зацікавлений в оформленні трудових відносин, тому що використання «тіньової» зайнятості для роботодавця призводить до позбавлення права вимагати виконання роботи належним чином, підпорядкування найманого працівника внутрішньому трудовому розпорядку, режиму роботи, можливості покласти на працівника матеріальну відповідальність, тощо.

Держава зобов’язує приватних підприємців укладати трудові договори з найманими працівниками у письмовій формі.

Укладення трудового договору та запис у трудовій книжці дає можливість найманому працівнику бути захищеним чинним трудовим законодавством у разі порушення його прав.

Якщо суб’єкт господарської діяльності - фізична особа перш ніж укласти трудовий договір з найманим  працівником бажає провести стажування, він може оформити договір на проходження стажування безробітного за направленням районного центру зайнятості.

Особа–підприємець бере на себе керівництво стажуванням і є відповідальною особою за дотриманням правил та норм охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії, тощо, відповідно до діючого трудового законодавства.

Укладення такого договору є підставою для законного перебування на робочому місці особи, що стажується (найманого працівника) і дозволяє уникнути накладення штрафних санкцій.

Якщо працівник виконує для підприємця роботи за цивільно– правовим договором без укладення трудового, він не є найманим працівником. Використання найманої праці підприємцями без оформлення трудових відносин з найманими працівниками є грубим порушенням чинного законодавства і завдає значних збитків самим роботодавцям, найманим працівникам та державі. В разі перебування працівника в нелегальних трудових відносинах  (без трудового договору, контракту), він позбавляється конституційних прав,  втрачає трудовий стаж, що негативно впливає на розмір майбутньої пенсії, та позбавляється соціального захисту в разі тимчасової  непрацездатності.

Дотримання роботодавцем трудового законодавства - це запорука стабільного та прибуткового бізнесу, гарантія уникнення проблем як із найманими працівниками так і з відповідними органами, уповноваженими здійснювати контроль за дотриманням  вимог трудового законодавства.