РЕАЛІЗАЦІЯ ТА ЗАХИСТ ПРАВ ЛЮДИНИ З ПИТАНЬ, ЩО СТОСУЮТЬСЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПФУ

Найвищою цінністю, правової соціальної держави України передбачено соціальний захист непрацездатних громадян, до найбільш численної категорії яких належать пенсіонери. Цим визначається зміст і характер обов’язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Для забезпечення необхідного рівня життя у непрацездатному віці, кожній людині, особливо у молодому віці, важливо знати і розуміти, як побудувати своє життя, яких дій слід дотримуватись, щоб розраховувати у майбутньому на гідну пенсію.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками.

Тому можна сказати, що конституційне право на соціальний захист включає право громадян на забезпечення їх у старості. Зокрема, пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв’язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов’язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

В Україні особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років і за наявності страхового стажу не менше 15 років, в свою чергу страховий стаж також підвищено до 30 років для жінок і до 35 — для чоловіків.

Страховий стаж — це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному  страхуванню та за  який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог вказаного Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку, тобто до 2000 року, — на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством.

Права людини представляють собою певні можливості людини, необхідні для її існування та розвитку, які об’єктивно визначаються досягнутим людством рівень розвитку і мають бути рівними для всіх людей. Рівність прав громадян України, закріплена статтею 21 Конституції України, де зазначено, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

 

Головний спеціаліст – юрисконсульт

юридичного сектору                                                                                                                  Римма Гієнко