ЛЕГАЛЬНА ЗАЙНЯТІСТЬ — ГАРАНТІЯ ЗАХИСТУ СОЦІАЛЬНИХ ТА ТРУДОВИХ ПРАВ.

Нині однією із проблем нашої держави, яка потребує уваги, є нелегальна зайнятість населення. Іноді визначити хто ж є винним в збільшенні випадків не оформлення трудових відносин з працівниками є досить важко. З одного боку основну відповідальність за порушення трудового законодавства несуть роботодавці, які допускають до роботи працівника без оформлення трудових відносин, намагаючись уникнути сплати податків, дотримання соціальних гарантій працівників, встановлених чинним законодавством, та взагалі забезпечуючи собі статус особи, слово  якої є «законом»

З іншого боку деякі працівники свідомо не бажають належно оформлювати трудові відносини з роботодавцями, маючи свої особисті мотиви – хтось не бажає сплачувати податки, хтось аліменти, хтось не бажає втратити право на отримання субсидії тощо.

Легальна трудова діяльність — це основа соціальної захищеності працюючого населення. Відсутність цивілізованих трудових відносин призводить до втрати трудового та страхового стажів, а також позбавляє працівників наступних важливих речей: захисту від незаконного звільнення; отримання вихідної допомоги у разі звільнення за ініціативою роботодавця; гарантованої виплати заробітної плати два рази на місяць; права на щорічну основну відпустку не менше 24 календарних днів, соціальну відпустку з вагітності та пологів та додаткові відпустки передбачені Законом України «Про відпустки»; права на оплату листа непрацездатності; права не залучатися до наднормових робіт без згоди працівника; соціальних послуг та виплат у разі нещасного випадку на роботі та професійного захворювання; цілої низки інших прав і соціальних гарантій передбачених чинним трудовим законодавством.

Роботодавці також повинні бути зацікавлені в оформлені трудових відносин, адже трудовий договір є двосторонньою угодою між найманим працівником та роботодавцем, де право однієї сторони відповідає обов'язку іншої.

Оскільки не оформлення належним чином трудових відносин з найманими працівниками є порушенням законодавства про працю, то діючим законодавством передбачено адміністративну відповідальність за такі дії роботодавця.

Так, статтею 41 Кодексу України «Про адміністративні правопорушення» встановлено, що порушення вимог законодавства про працю тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян-суб'єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Однак без свідомості самих громадян, які повинні наполягати на узаконенні своїх конституційних прав на працю шляхом обов’язкового укладання з роботодавцем трудових договорів, як це передбачено статтями 21-34 законів про працю Кодексу України, це питання в повному обсязі не може бути вирішено.

Сьогодні кожен працівник сам мусить вирішувати, що є найголовнішим - жити одним днем, чи мати впевненість у завтрашньому дні та отримувати певні соціальні гарантії.

Головний спеціаліст Тростянецького сервісного центру ПФУ  Владислав Єршов