Насильство в сім’ї – актуальна проблема

Проблема насильства — не нова. Проте якийсь час була відсутня система виявлення насильства і профілактики цього явища.

 

У сім'ї закладається основа любові, пошани, моральності, терпимості. Діти, які стали свідками або жертвами насильства в сім'ї, нерідко самі переносять цю модель поведінки у своє доросле життя і чинять насильство. Коло замикається. Статистика свідчить про те, що більше половини агресорів, кривдників, злочинців виросли в сім'ях, де відбувалося насильство над близькими або над ними.

Домашнє насильство є однією з найважливіших причин, які сприяють соціальному та психічному нездоров'ю сім'ї.

Причини виникнення насильства в сім'ї — різноманітні. З них можна виділити дві групи: внутрішні (стосунки всередині родини) та зовнішні (різке майнове розшарування суспільства, ослаблення системи державного контролю за регулюванням виробництва і споживанням спиртних напоїв, наркоманія, криза моралі та культури, уразливість прав дитини, яка живе поряд із психічно хворими тощо).

Сімейне насильство викликане соціальними чинниками, стресами у сім'ї, вживанням алкоголю або наркотиків. Удаються до фізичної сили тоді, коли не можуть мирно вплинути на ухвалення тих або інших рішень. Існує багато різних думок про причини насильства в сім'ях. Це можуть бути і психічні порушення, і невисокий культурний рівень подружжя.

Одна група причин нерідко породжує іншу. Найчастіше насильство трапляється у сім'ях соціального ризику, у стресовій ситуації. Останніми роками відбувається зростання різних видів насильства і у злагоджених сім'ях.

Нормативно-правова база з попередження насильства у сім'ї і жорстокого поводження з дітьми включає:

  • Конвенцію про права дитини;
  • Сімейний Кодекс України (ст. 150,155, 164, 165);
  • Закон України «Про попередження насильства у сім'ї» від 15.11.01 № 2789-111;
  • Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо встановлення відповідальності за вчинення насильства у сім'ї або невиконання захисного припису» від 15.05.03 № 759-ІУ.
  • «Всеукраїнську декларацію протидії насильства», прийняту 26.10.01 Другим Всеукраїнським конгресом жінок.

Закон України «Про попередження насильства в сім'ї» визначає правові та організаційні основи попередження насильства в сім'ї, органи та установи, на які покладається здійснення заходів із попередження насильства в сім'ї. Так у розділі 1 «Загальні положення», який включає ст. 1—4, дається .визначення термінів «насильство в сім'ї», «фізичне насильство», «сексуальне насильство», «психологічне насильство», «економічне насильство», «жертва насильства», «попередження насильства в сім'ї», «реальна загроза вчинення насильства», «захисний припис», «віктимна поведінка щодо насильства в сім'ї». У ст. 2 визначено законодавчі основи попередження насильства в сім'ї. Стаття 3 вказує на органи та установи, які здійснюють заходи щодо попередження насильства в сім'ї. У ст. 4 розглядаються підстави для здійснення заходів щодо попередження насильства в сім'ї.

У розділі II «Органи та установи, на які покладається здійснення заходів із попередження насильства в сім'ї» (ст. 5—9) детальніше визначені межі повноважень таких органів як уповноваженого органу виконавчої влади, служби дільничних інспекторів міліції та кримінальної міліції у справах неповнолітніх, органів опіки та піклування, центрів медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім'ї, кризових центрів.

У розділі III «Спеціальні заходи з попередження насильства в сім'ї» (ст. 10—14) розкрито питання про передбачувані Законом офіційні попередження, профілактичний облік і зняття з обліку, захисний припис, стягнення коштів на утримання жертв насильства.

Окремий розділ — розділ IV (ст. 15) — про відповідальність за вчинення насильства; розділ V (ст. 16) — про джерела фінансування органів та установ, на які покладається здійснення заходів до попередження насильства; розділ VI (ст. 17) — про охорону членів сім'ї при здійсненні заходів із попередження насильства; розділ VII — прикінцеві положення.

У «Конвенції про права дитини» можна виділити головні статті, які визначають права та обов'язки з попередження насильства в сім'ї та жорстокої поведінки з дітьми:

  • ст. 2 (усі права поширюються на всіх дітей без винятку: держава зобов'язана захищати дитину від будь-яких форм дискримінації та прийняти необхідні заходи із захисту її прав);
  • ст. 16 (діти мають право на захист від втручання в їхнє особисте, сімейне життя, а також листування, на захист від наклепів);
  • ст. 19 (захист від зловживань і неналежного поводження: держава повинна захищати дитину від будь-яких форм поганого ставлення до неї батьків або інших осіб, які відповідальні за неї, і створювати відповідні соціальні програми попередження зловживання та лікування потерпілих);
  • ст. 34 (сексуальна експлуатація: держава має захищати дитину від сексуальної експлуатації, зокрема у проституції та порнографії);
  • ст. 36 (інші форми експлуатації: діти мають право на захист від усіх форм експлуатації, які шкодять будь-яким аспектам їхнього добробуту);
  • ст. 37 (катування та позбавлення свободи: жодна дитина не повинна зазнати катування, жорстокого ставлення, незаконного арешту або позбавлення свободи; затримана дитина має право на правову та іншу допомогу, а також на контакти зі своїми батьками);
  • ст. 39 (відновлювальний догляд: держава має забезпечити дитину-жертву конфлікту, катування, жорстокого поводження або експлуатації необхідним лікуванням для забезпечення одужання і соціальної реінтеграції).

Успішність профілактики насильства в сім'ї прямо залежить від ступеня усвідомлення суспільством глибини цієї проблеми, її наслідків, що виражаються, у першу чергу, у соціальній проблемності дітей і підлітків, погіршенні їхнього здоров'я. Запобігання насильству в сім'ї має стати системою заходів із надання соціальної, психологічної, юридичної та іншої допомоги; соціальної реабілітації членів сім'ї; допомоги у конфліктних ситуаціях у сім'ї; здійснення соціального контролю за поведінкою членів сім'ї, які вчинили насильство в сім'ї; надання притулку членам сім'ї, які постраждали від насильства.